Матеріали ТОС

                                          Допомога важкопораненим.   

 Війна, що несподівано прийшла на нашу землю півроку тому, багато що змінила в нашому житті, і багато чому вчить нас. Мабуть немає людини в Україні, чиє життя не зазнало би змін, і хто не робів би можливе і належне, щоб полегшити страждання навколо себе. Так і кожний з членів нашої київської теософської організації. Моя розповідь зараз про один з наших видів служіння в рамках ТОС.

Ця вахта триває вже третій місяць. З липня цього року Київський теософський орден служіння допомагає продуктами харчування пораненим з лікарні Інституту травматології та ортопедії НАМН України. Ми почули волання про допомогу від двох вчительок, і зрозуміли, що не можемо бути байдужими. Адже, при високій якості медичної допомоги, яку надають тут висококваліфіковані фахівці-лікарі, хворі в палатах лежать практично голодні, бо туди поступають найважчі поранені з усієї лінії фронту, у них здебільше немає в Києві друзів та родичів, хто міг би їм допомогти, самі вони в основному лежачі, а в наших лікарнях нажаль дуже мізерне харчове забезпечення, хліб та каша. Першу пробну поїздку здійснили Ірина Коритцева та Наталія Березанська 20 липня цього року. Були закуплені різні продукти - чай, кава, сир, печиво, вода, кефір. І це був наш початок допомоги пораненим.

З часом до цієї роботи приєдналися родина Матрос, Наташа та Сергій, родина Щербин, Олена та Микола, родина Прохоренків, Оксана та Андрій, Наталія Устенко. Ми заздалегідь закуповуємо продукти, обов’язково готуємо м'ясні страви (смажимо курячі стегна, битки, шницелі, робимо голубці), купуємо овочі, фрукти, кефір, воду та багато інших продуктів та, використовуючи власний транспорт, щопонеділка доставляємо все це до лікарні.

Ми також розуміємо, що спілкування з пацієнтами є дуже важливим елементом їх підтримки і прискорення одужання. Наші онуки та діти малювали малюнки зі словами вдячності та любові, робили паперових янголяток, ми передавали їх в лікарню пораненим, за що вони були дуже вдячні. Це завжди піднімає їм настрій!

Звіти про кожну з цих поїздок були виставлені на нашому ТОС блозі https://ukr-tos.blogspot.com/ та у фейсбуці https://www.facebook.com/theosophy.in.ua/ і ви можете побачити, як це все відбувається. Після наших публікацій відгукнулися люди, які не можуть фізично брати участь, але можуть допомогти фінансово. Ми вдячні Людмилі Баранцевій та її друзям. Ми також щиро вдячні нашим колегам ТОС з Португалії та Америки за їх своєчасну фінансову підтримку цього проєкту. Член Київського відділення Валентина Климко надіслала з-за кордону декілька величезних посилок з речами та продуктами від українців у Бельгії, все це також було передано пораненим.

Ми звернули увагу на те, що більшість пацієнтів – це лежачі хворі і потребують спеціальної спідньої білизни на липучках чи мотузочках, і такої білизни потрібно багато, а її часто бракує. Ця білизна спеціально шиється, щоб легше було пораненим надягати її. Швачки-волонтери безкоштовно шиють таку білизну, але потрібні м'які тканини (бавовна, сатин, бязь, фланель, трикотаж), і ми вирішили оголосити ще одну акцію зі збору тканин для пошиття нижньої білизни пораненим. Перші партії тканин уже передано для пошиття.

Робота триває. Прохання до всіх бажаючих приєднуватись, бо праця з підготовки поїздок нелегка, а військові дії нажаль продовжуються. Нашим пораненим потрібна наша увага, допомога та підтримка.

 

Координатор Київського ТОС Коритцева Ірина

Тел. 067-401-41-56

                  

*  *  *  *  *  * *


                            Служба психологічної підтримки «Крила  Надій»

                       Дорогі співвітчизники! Ми переживаємо нелегкий час випробувань, з лютого 2022 року знаходимося у травматичному полі війни. Тисячі українців потребують своєчасної психологічної підтримки і допомоги, адже під час військових дій страждають не лише наша земля, наші домівки, фізичні тіла, але й наші душі та серця. Від початку війни в Україні до сьогодення ми отримали десятки психологічних травм, що негативно впливає на стан нашого фізичного, психологічного і ментального здоров’я. А для того, щоб вистояти в цьому випробуванні  і перемогти у битві Світла із Темрявою, подолати руйнівні наслідки війни та збудувати оновлену квітучу Україну, нам потрібна здорова нація!
Наші душі й серця потребують негайного зцілення. Перш ніж взятися за зцілення, людина має усвідомити свої проблеми: збудження або апатію, стан роздратованості, порушення сну, депресію, тощо. В багатьох випадках усвідомлена людина може допомогти собі сама, взяти себе в руки, звернутися до улюблених справ, піти на прогулянку, послухати музичний концерт, почитати вірші. Якщо ж власні зусилля не привели до бажаного результату, не дали гармонізую чого ефекту, тоді требі звернутися до спеціаліста. У важких випадках психологічних травм терапевтична допомога уможливлюється лише завдяки спеціальному психологічному супроводу, професійному кризовому консультуванню. Кваліфіковані спеціалісти вміло поєднують звичайні академічні прийоми та спеціальні психологічні методи, які діють в кризовій ситуації війни в разі порушення психоемоційного стану в тих, хто був безпосереднім учасником або свідком жорстоких подій.  
Страхи за життя та здоров’я своє та своїх близьких, розлучені сім'ї, втрата рідних та близьких, втрата живого спілкування з рідними, стрес від руйнування домівки, втрата сенсу життя, панічні атаки, занепокоєння, що пов’язані з неможливістю продовжити у звичайному режимі роботу та навчання, психологічне напруження від сирен,  стресові навантаження на психіку біженців під час вимушеного переїзду та адаптації на чужині або новому місці, порушення психоемоційного стану, - ось неповний перелік проблем, з якими найчастіше люди звертаються по допомогу.
Сертифіковані психологи Теософського товариства в Україні створили у Телеграмі групу «КРИЛА НАДІЙ» і пропонують всім і кожному свою кваліфіковану допомогу, яка базується як на професійних академічних прийомах та навичках, так і на глибокому знанні багатовимірної природи людини. Це Марина Романова та Анна Панасюк з Житомира, Ксенія Сергєєва з Кропивницького, Жанна Аброскіна з Одеси, Олена Довгопол з Києва.  Вони допоможуть вам впоратися зі своїми ситуаціями і стати самими для себе психотерапевтами.
Хтось з них стане вашим другом та порадником, буде поряд з вами, щоб допомогти відбудувати вашу психологічну цілісність, покращити самопочуття, згармонізувати психофізіологічний стан, дати вам можливість створити новий сенс життя і стати сильнішими, оновивши і розширивши Ріку свого Життя відповідно до існуючих умов!
Отримати допомогу дуже просто – треба лише приєднатися до Телеграм-чату «КРИЛА НАДІЙ»і написати коротко, що саме вас турбує. Один з наших консультантів зв’яжеться з вами особисто і конфіденційно запропонує свою допомогу.
З вірою в Україну, з любов’ю і повагою, співробітники служби допомоги «Крила Надії» і
Марина Романова


   * * * * * * * * * * * * 


Чому я переклала українською книгу Вісенте Хао Чина «ПРО ОСВІТУ».

«Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрість би була своя»

(Тарас Шевченко)[1]

 

Питання «Що вчити?» і «Як вчитися?» поставали переді мною у шкільні та студентські роки. А питання «Як і чому саме навчати?», а також «Чому учні, які добре навчалися у школі, часто не почувають себе впевнено у подальшому житті?» і «Чому навчання у школі для багатьох дітей та їхніх батьків є справжнім нещастям?» переслідували мене впродовж моєї педагогічної діяльності у школі.

Звичайно, я шукала відповіді на ці запитання самостійно і за допомогою зацікавлених колег, шукала у традиційних та інноваційних підходах до навчання. Згодом я зрозуміла, що нашій освіті бракує розуміння людини як цілісної духовно-соціальної істоти, яка має навчитися відчувати свою духовну складову, йти за покликом вищого веління власного серця і здобувати неупереджений широкий погляд на світ природи, Всесвіту, людей.  

Тому, коли Світлана Йосипівна Гавриленко ознайомила мене із книгою «Про освіту» філіппінського громадського діяча, теософа і засновника особливої системи навчання  Вісенте Хао Чина (молодшого), я зацікавилась, і мені палко забажалось, щоб й українські вчителі мали доступ до такої книги. Світлана Йосипівна повідомила, що автор написав книгу англійською і є переклад цієї праці російською мовою.

І тут, зовсім несподівано для себе, я почула пропозицію спробувати перекласти книгу «Про освіту» українською. «Як це може статися?» – подумала я, – «Адже я не знаю англійської, окрім того, що маю поняття про неї, бо вивчала англійську в школі та університеті! І я не є українським філологом!» Наступні аргументи Світлани Йосипівни вразили мене нечуваною сміливістю – програма  Google Перекладач є добрим помічником у такій справі, а я є носієм української мови, тому разом ми цілком справимося!..

Я прислухалася до власного внутрішнього єства і серце підказало мені спробувати, тому я відважилася.

Процес перекладу захопив мене з першої сторінки. Я намагалась налаштуватись на хвилю думок та прагнень автора, коли він писав книгу. Я усвідомлювала скільки років наполегливої праці, особистого досвіду та роздумів вкладено для того, щоб Вісенте Хао Чин міг так чітко, глибоко і сердечно донести до читачів поняття рівнів свідомості,  якостей характеру людини і ще багато складних понять, які стосуються освіти, програм і атмосфери школи. Найбільше мені імпонувало, що принципи освіти, описані у книзі, були випробувані та перевірені протягом більше 20 років навчальними закладами для різних вікових груп учнів, що є ланками єдиного ланцюга Ґолден Лінк Коледжу (Golden Link College) на Філіппінах. У їхніх дошкільних навчальних закладах, школах і коледжах твориться доброзичлива до учнів, вчителів і батьків культура навчання, самопізнання, самовдосконалення та співпраці. Думаю, що саме у таких освітніх колективах можна в дітях виховати перш за все впевненість у собі, любов до всіх людей, альтруїзм, взаємне милосердя, і першочергово навчити їх думати і розмірковувати самостійно.[2]

Я погоджуюсь із думкою автора, що необхідно знайомити широкі кола громадськості із успішним досвідом альтернативних шкільних систем. Коли досвід буде поширюватися і спонукатиме запроваджувати для широких кіл населення більш просвітлену освіту, то можемо сподіватися побудувати мирний і гармонійний світ майбутнього.[3] Заради кращого майбутнього й писав свою книгу Вісенте Хао Чин.

Сам автор багато зробив та продовжує працювати над тим, щоб досвід заснованих  ним навчальних закладів став відомим для багатьох. Зацікавлені батьки та працівники освіти можуть послухати записи виступів[4] Вісенте Хао Чина молодшого на XXI і XXII Міжнародних Форумах «Шляхи духовного розвитку людини і суспільства», що традиційно відбулися в кінці травня у Києві форматом онлайн (2021 та 2022 роки). Можна також подивитися презентацію[5] Ґолден Лінк Коледжу від Вісенте Хао Чина. У 2019 році подібна школа була відкрита також в Індії.

Що стосується українського перекладу книги Вісенте Хао Чина, над яким я працювала, то він вийшов друком у 2021 році під назвою «ПРО ОСВІТУ. Освіта без страху і порівняння». Того ж року напередодні дня знань – 31 серпня – у міській бібліотеці для дітей та юнацтва ім. Ірини Яцури моєї рідної Надвірни (Івано-Франківська обл.) відбулась презентація цієї книги. Тоді я представила книгу «ПРО ОСВІТУ…» як таку, що розширює горизонти людинознавства. «Людина, тобто втілена мисляча здатність, у цьому началі живе, рухається, існує» – так сказав про людську істоту Михайло Ковалинський, учень Григорія Сковороди.[6]  Під час презентації книги йшлося, окрім іншого, й про те, як плекати та збагачувати цю вселенську ментальну силу в людині, щоб стала вона благотворною і «щоб мудрість була своя». Бо саме до цього й покликана царина людської діяльності, яку називаємо «ОСВІТОЮ».

Я, як колишня вчителька географії, дуже вдячна Вісенте Хао Чину та іншим людям, хто допомагають поширенню знань про успішний досвід нетрадиційних освітніх систем заради спільного щасливого майбутнього землян. І радію, що скромним вкладом власної праці я долучилася до такої благородної справи.

 

Галина Шадловська, учасниця міжрегіонального учбового центру «ФЕНІКС», членкиня громадської організації «Товариство Живої Етики», м. Надвірна.


[1] Тарас Шевченко «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє»

[2] Е.П.Блаватская «Ключ к теософии», Киев, 2018, с. 217.

[3] Вісенте Хао Чин «ПРО ОСВІТУ. Освіта без страху і порівняння», Київ, 2021, с. 192.

[6] Григорій Сковорода «Пізнай в собі людину», Львів, Видавництво «Світ», 1995, с. 10. 




                                        *    *   *   *   *   *   *   *    *   *   *   *   *


 Про работу групи "Орден Зцілення"

 Ось уже протягом двох років, щосереди, група «Орден Зцілення», до якої входять теософи з м. Дніпро та м. Кропивницький, проводить колективну роботу, спрямовану на допомогу людям, які страждають від важких недуг.  Метою цієї роботи є не просто фізичне благополуччя пацієнта, а оточення його цілющою Силою та Світлом, які допомагають прибрати дисгармонію з його свідомості та розчинити негативні програми у потоці чистої, божественної Любові.
У своєму об'єднанні група вибудовує сильний безособовий канал, за допомогою якого цілюща Сила спрямовується на людей, які потребують цього зцілення.  Ця Сила зосереджена таким чином, щоб хворі люди самі усвідомили існування божественності як живої реальності, та відчули своє злиття з Джерелом.  Проводячи медитацію, група концентрує свої думки на божественних енергіях, і це дає можливість проявлятися Силам, що працюють у внутрішніх світах, а пацієнтам наповнюватися цією світлою, чистою Енергією, що зцілює.
Члени групи пам'ятають про ідеал служіння Вчителю та світу і таким чином прагнуть приносити користь людям.


                                                                              
    Н.Могир, Дніпровське відділення   «ПРОТЕЙ»

                                  

   *   *   *   *   *   *   *   *   *   *   *   *   *   *   *


Служение в своей основе или Теософский Орден Служения
Размышления в форме диалога


В:  В предварительной нашей беседе по телефону, Вы упомянули о том, что главным аспектом вашей деятельности есть служение. По этой причине ваша организация и называется Теософским Орденом Служения. Но приставка "Теософский" да еще и "Орден" несколько усложняют задачу в понимании вашей деятельности. Какие у вас есть критерии для служения? Какими качествами должен обладать человек, чтобы служение стало частью его жизни? Возможно стремлениями?

М: Нужно найти лампочку и электричество.

В: Это метафора? Поясните.

М: У человека есть один аспект, который помогает проявлять второй. Вся проблема в том, что мы все время играем с формами и ярлыками, и чем больше мы это делаем, тем быстрее забываем суть.
Форма, вот что я вижу кругом. Я вижу смысл, который постоянно пытается скрыться в темноте форм, чтобы нашим глазам было легко на неё смотреть. Мы смотрим, но не видим, слышим, но не слушаем.
Как тогда нам вводить в жизнь принципы, стремиться к ним, когда их суть постоянно в тени?
Это очень важный вопрос. Слабый слабому не поможет, а слепой слепому не расскажет, куда нужно идти. Но, чтобы увидеть суть, достаточно просто включить свет.
Лампочка, стоит только найти лампочку! Ох, насколько же эти поиски прекрасны! И нет никакой силы в мире, способной остановить этот поиск! Чего стоит включить свет и взглянуть открытыми глазами, задержав дыхание от величия и великолепия? Какие сокровища мира могут заменить это прозрение? Какая власть может это укрыть от нас? Все, что нам нужно для поиска – это мы. Мы и есть лампочки. Мы и есть тот свет, способный озарять, вдохновлять, понимать… Мы и есть то.

В: Т.е. Вы хотите сказать, что для служения, не просто взять и кому-то помочь?

М: Конечно. Насколько серьезно вы отдаете отчёт своим поступкам? С подобным подходом будет получаться не как лучше, а как всегда.

В: Вы можете подробнее описать, что значит гореть и при чем тут электричество?

М: Мы все хотим помогать людям, все хотим вносить свою лепту ради изменения мира (ну хотя бы нашего окружения) к лучшему. Это назвали благотворительностью, меценатством, служением. Облекли это в форму и получили конечный продукт, забыв смысл и чистоту намерения. Мы помогаем ради помощи, отчета, мимолетного порыва и удивляемся, как мир не меняется вокруг нас. Мы думаем, что служим, но какие же мы смешные! Какие мы слепые…  
Чтобы прозреть, нам нужно светить. Чтобы истинно помогать, нам нужно видеть, чтобы вдохновлять, нам нужно освещать. Мы снова пришли к нашей лампочке и электричеству. Одно и другое тесно связано, лампочка является доказательством электричества, которое мы не видим, но наш свет - есть Его продолжением, есть Его порождением. Электричество без лампочки такой же хлам, как и лампочка без электричества. Поэтому те, кто не горит, отрицают чудеса. В их жизни чудес просто нет.

В: Кажется, я поняла Вашу метафору, но как к этому прийти?

М: Любите. Служение – это любовь. Ни больше, ни меньше.

В: Вам не кажется, что этого мало для служения?

М: Этого более чем достаточно. И это единственное, что нужно для служения. Служение - не описание поступков, служение - это принципы, основа. Как вы считаете, почему все не могут проявлять служение в одном? Почему одним хочется делать одно, другим другое?

В: Потому, что у нас есть свое Эго, которое стремится к индивидуальности. Ведь если отсутствуют личные мотивы, то тогда все равно, где, когда, как и кому помогать.

М: Назовите мне двух людей, которые пришли на землю с одной  и той же миссией в одно и то же время. Такого не бывает. Мы все уникальны. Будь вы журналистом, программистом, уборщиком, парикмахером или инженером, нет на планете Земля второго такого человека с миссией как у вас. И эта миссия не заключается в вашей работе.
Основа основ служения – осознать свой путь. Так уж получилось, что каждый из нас есть частью непознаваемого, и стоит только нам занять свое место в этом механизме, как мы станем служить.

В: отсюда и любовь.

М: Именно! Вы становитесь проводником Божественного, т.е. любви. Поэтому служение – это любовь. Найдите место в сердце для любви и служение будет в вашей жизни, вы даже знать об этом не будите.

В: А как тогда осознать свой путь? Люди годами ищут, а зачастую и за жизнь не находят.

М: Вот мы и вернулись к поиску лампочки. Кто вам скажет о вашем предназначении? Только Вы одна.  
Ни один учитель в мире вам не ответит на этот вопрос. Только вы. Разве это не прекрасно? Это должно вдохновлять.

В: Вы говорили о ложности форм. Чем тогда является Теософский Орден Служения в таком случае? Какие цели ставит перед собой данная организация?

М: Теософский Орден Служения (далее ТОС) есть автономной единицей в каждом новом городе, поэтому я не могу говорить за всю «организацию». Более того, не забывайте, что это не «организация», а Орден.

В: В чем разница?

М: Организация несёт в себе только структуру и идеологическую подоплеку для поддержания этой структуры, Орден же опирается на основы, которые мы сегодня обсуждаем.

В: Вы состоите…

М: В Киевском отделении ТОСа.

В: Что вам дает ТОС? Я не совсем поняла роль Ордена в реализации служения.

М: ТОС – это общество людей, ставящих идеи братства, помощи, любви выше собственных амбиций. Конечно, это не означает, что все идеальны, и что все нашли свой путь. Но нас объединяет общее намерение, а оно уже многого стоит.

В: Как бы вы выразили основной принцип подхода к работе в ТОС и вообще в служении?

М: Ответ на ваш вопрос есть в произведении Гёте «Фауст»:

«Рассеянным житьем досужим
Даров небес мы не заслужим.
Кто блага ждет, пусть будет благ
В своих желаниях и делах.
Кто хочет пить, пусть гроздья давит,
Кто ждет чудес, пусть чудо славит».

В: Есть ли у самого ТОС проекты или же служение это сугубо личный, духовно-интимный процесс?

М: У членов ТОС бывают общие проекты, так как не стоит недооценивать командной слаженной работы. Мы это уже на своем опыте поняли.

В: ТОС – публичный орден? Вы думаете над его популяризацией?

М: Не опошляйте основы. Популяризировать – значит продавать. Продавать – значит или подстраивать товар под покупателя или же навязывать ценности, которые покупателю не свойственны. В первом случае мы обманываем себя и уходим с пути, во втором – обманываем людей и сводим их с пути. Ни первое, ни тем более, второе мы не готовы делать.

В: Как же вы тогда несете идеи в жизнь? В чем смысл, если о вас мало кто знает?

М: Специфика ТОС в том, что это общество есть реализацией духовных основ в нашем физическом мире. И заметьте, духовных основ не человека, а группы людей. И здесь нужно понимать, что шаг влево, шаг вправо – и вы все разрушили. Не забывайте, что ТОС – это форма, чаша, которой пока удается быть наполненной сутью.
Вы не узнаете о деятельности Киевского ТОС. В основном, акции, которые проходят с участием ТОС, идут от имени или другой организации или же просто, как говорится «от себя». Какая разница, через какую форму доносить один и тот же смысл? Мы ведь не в игрушки играем. Это человеческие жизни, судьбы, в конце концов.
ТОС – это орден людей с высшими намерениями. И поверьте, на этом пути тоже бывает не сладко, поэтому, когда чувствуешь поддержку других и вообще видишь что ты не один, намного легче.

В: Как давно функционирует Киевское отделение ТОС и сколько в нем уже членов?

М: ТОС Киева начал свою работу почти два года назад. У нас это очень молодой Орден. Количество членов – это, естественно, тайна.

В: Спасибо за интересную беседу!

М: Спасибо и Вам. 

Егор Коротков, Киев
Підписатися на: Дописи (Atom)