«Якби
ви вчились так, як треба,
То
й мудрість би була своя»
(Тарас
Шевченко)[1]
Питання
«Що вчити?» і «Як вчитися?» поставали переді мною у шкільні та студентські роки.
А питання «Як і чому саме навчати?», а також «Чому учні, які добре навчалися у
школі, часто не почувають себе впевнено у подальшому житті?» і «Чому навчання у
школі для багатьох дітей та їхніх батьків є справжнім нещастям?» переслідували
мене впродовж моєї педагогічної діяльності у школі.
Звичайно,
я шукала відповіді на ці запитання самостійно і за допомогою зацікавлених
колег, шукала у традиційних та інноваційних підходах до навчання. Згодом я
зрозуміла, що нашій освіті бракує розуміння людини як цілісної духовно-соціальної
істоти, яка має навчитися відчувати свою духовну складову, йти за покликом
вищого веління власного серця і здобувати неупереджений широкий погляд на світ
природи, Всесвіту, людей.
Тому,
коли Світлана Йосипівна Гавриленко ознайомила мене із книгою «Про освіту»
філіппінського громадського діяча, теософа і засновника особливої системи
навчання Вісенте Хао Чина (молодшого), я
зацікавилась, і мені палко забажалось, щоб й українські вчителі мали доступ до
такої книги. Світлана Йосипівна повідомила, що автор написав книгу англійською
і є переклад цієї праці російською мовою.
І
тут, зовсім несподівано для себе, я почула пропозицію спробувати перекласти
книгу «Про освіту» українською. «Як це може статися?» – подумала я, – «Адже я
не знаю англійської, окрім того, що маю поняття про неї, бо вивчала англійську
в школі та університеті! І я не є українським філологом!» Наступні аргументи
Світлани Йосипівни вразили мене нечуваною сміливістю – програма Google Перекладач є добрим помічником у такій
справі, а я є носієм української мови, тому разом ми цілком справимося!..
Я
прислухалася до власного внутрішнього єства і серце підказало мені спробувати,
тому я відважилася.
Процес
перекладу захопив мене з першої сторінки. Я намагалась налаштуватись на хвилю
думок та прагнень автора, коли він писав книгу. Я усвідомлювала скільки років
наполегливої праці, особистого досвіду та роздумів вкладено для того, щоб
Вісенте Хао Чин міг так чітко, глибоко і сердечно донести до читачів поняття
рівнів свідомості, якостей характеру
людини і ще багато складних понять, які стосуються освіти, програм і атмосфери
школи. Найбільше мені імпонувало, що принципи освіти, описані у книзі, були
випробувані та перевірені протягом більше 20 років навчальними закладами для
різних вікових груп учнів, що є ланками єдиного ланцюга Ґолден Лінк Коледжу (Golden Link College) на Філіппінах. У їхніх
дошкільних навчальних закладах, школах і коледжах твориться доброзичлива до
учнів, вчителів і батьків культура навчання, самопізнання, самовдосконалення та
співпраці. Думаю, що саме у таких освітніх колективах можна в дітях виховати
перш за все впевненість у собі, любов до всіх людей, альтруїзм, взаємне
милосердя, і першочергово навчити їх думати і розмірковувати самостійно.[2]
Я
погоджуюсь із думкою автора, що необхідно знайомити широкі кола громадськості із
успішним досвідом альтернативних шкільних систем. Коли досвід буде поширюватися
і спонукатиме запроваджувати для широких кіл населення більш просвітлену
освіту, то можемо сподіватися побудувати мирний і гармонійний світ майбутнього.[3]
Заради кращого майбутнього й писав свою книгу Вісенте Хао Чин.
Сам
автор багато зробив та продовжує працювати над тим, щоб досвід заснованих ним навчальних закладів став відомим для
багатьох. Зацікавлені батьки та працівники освіти можуть послухати записи
виступів[4]
Вісенте Хао Чина молодшого на XXI
і
XXII
Міжнародних
Форумах «Шляхи духовного розвитку людини і суспільства», що традиційно відбулися
в кінці травня у Києві форматом онлайн (2021 та 2022 роки). Можна також
подивитися презентацію[5] Ґолден Лінк Коледжу від Вісенте Хао Чина. У 2019 році
подібна школа була відкрита також в Індії.
Що
стосується українського перекладу книги Вісенте Хао Чина, над яким я працювала,
то він вийшов друком у 2021 році під назвою «ПРО ОСВІТУ. Освіта без страху і
порівняння». Того ж року напередодні дня знань – 31 серпня – у міській
бібліотеці для дітей та юнацтва ім. Ірини Яцури моєї рідної Надвірни
(Івано-Франківська обл.) відбулась презентація цієї книги. Тоді я представила
книгу «ПРО ОСВІТУ…» як таку, що розширює горизонти людинознавства. «Людина,
тобто втілена мисляча здатність, у цьому началі живе, рухається, існує» – так
сказав про людську істоту Михайло Ковалинський, учень Григорія Сковороди.[6] Під час презентації книги йшлося, окрім
іншого, й про те, як плекати та збагачувати цю вселенську ментальну силу в
людині, щоб стала вона благотворною і «щоб мудрість була своя». Бо саме до цього
й покликана царина людської діяльності, яку називаємо «ОСВІТОЮ».
Я,
як колишня вчителька географії, дуже вдячна Вісенте Хао Чину та іншим людям,
хто допомагають поширенню знань про успішний досвід нетрадиційних освітніх
систем заради спільного щасливого майбутнього землян. І радію, що скромним
вкладом власної праці я долучилася до такої благородної справи.
Галина Шадловська, учасниця міжрегіонального учбового центру «ФЕНІКС», членкиня громадської організації «Товариство Живої Етики», м. Надвірна.
[1] Тарас Шевченко «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє»
[2] Е.П.Блаватская «Ключ к теософии», Киев, 2018, с. 217.
[3] Вісенте Хао Чин «ПРО ОСВІТУ. Освіта без страху і порівняння», Київ, 2021, с. 192.
[5] https://youtu.be/D_vaMv4o1hA
[6] Григорій Сковорода «Пізнай в собі людину», Львів, Видавництво «Світ», 1995, с. 10.
