Так сталося, що на цьому відрізку життя доля, або можливо Карма, перемістила мене в дуже затишний куточок Іспанії, невеличке містечко Торревьєху на березі моря.
Кожен день я дякую Вищим Силам, що можу торкатися краси цього краю, насолоджуватися Сонцем, Небом, Водою, Повітрям. Мені дуже подобаються люди, їхня мова та відношення оточуючих. Але, де б не довелося бути, я
завжди маю на меті допомагати, в межах своїх можливостей, людям,
які мають таку потребу. Цього разу це не стало винятком. Нещодавно, мені
пощастило познайомитися за місцем проживання з сусідами-іспанцями: Германом і
Марією. Виявилося, що Марія дуже хвора, вже два роки не виходить зі своєї
маленької кімнатки. А в кімнаті пересувається за допомогою візочка лише за
необхідністю, бо не може втриматися на ногах більше 30-40 секунд!
З першого погляду мені стало
зрозуміло, що я маю допомогти Марії хоч трохи полегшити її страждання. Мною
було запропоновано їй спробувати виконувати Практику дихання по методу Віма
Хофа, якою користуюся сама. Вона зразу погодилася і робота пішла. Щоденно, два
рази на день, ми проводимо сеанс дихання, виконуємо гімнастичні вправи для рук
і ніг, а потім ходимо. Не зразу, а лише через деякий час, Марія почала
відчувати позитивні наслідки роботи над собою.
Зараз вона вже рухається в
кімнаті 4-5 хвилин без відпочинку! А рівно через місяць змогла вперше за два
роки вийти з візочком у довгий коридор. В кінці його присіла на стілець,
завчасно поставлений Германом, побачила Сонце, людей, птахів, вдихнула свіже
повітря, посміхнулася і заплакала. У нас з Германом також помокріли очі.
У мене було таке відчуття, що до
неї повернулася Віра, яка мабуть її покинула, і з’явилася Надія на краще
майбутнє! Ми з Марією ПРАЦЮЄМО ДАЛІ!
Щиро дякую Вищим Силам за їх
підтримку в моїх бажаннях служити людям в межах своїх можливостей!
Тут мені стало ще зрозуміліше, що служити можна скрізь, треба
тільки захотіти цього.
