От і почалася календарна зима. Це особливо важкий сезон у воєнних умовах. Але наше служіння продовжується.
Цього тижня смачні та поживні домашні страви для сорока поранених лікарні Інституту ортопедії та травматології НАМНУ готували Тетяна Гончарук, Олена Матвєєва та родина Юрія Ральченка, дружина та мама. Все робили з любов’ю, з молитвою, для здоров’я та щастя хворих. Олена Христенко розпочала зимовий сезон і нав’язала теплих вовняних шкарпеток, що дуже цінується серед пацієнтів лікарні. Ірина Коритцева купувала бакалійні товари та фрукти. Вона ж привезла передачу від українців Бельгії – натільну білизну, лікарняне взуття, шоколадні смаколики та на замовлення лікарні медичний апарат. Юрій Ральченко за власні кошти купив воду та власним транспортом всі продукти доставив до лікарні. Там вони разом з Іриною все розвозили, розносили та роздавали пацієнтам.Велика сердечна
вдячність всім волонтерам, що долучилися до цього служіння. Ми дякуємо також
нашим далеким колегам ТОС з Нової Зеландії за їх цільову фінансову підтримку.
Дивимося в майбутнє з вірою та надією, намагаємося допомогти тим, хто поряд.
So the calendar winter has begun. This is a particularly difficult
season in wartime conditions. But our service continues. This week, delicious
and nutritious home-cooked meals for forty wounded patients at the hospital of
the Institute of Orthopedics and Traumatology of the National Academy of
Medical Sciences of Ukraine were prepared by Tetyana Honcharuk, Olena Matveeva
and Yuriy Ralchenko’s family, his wife and mother. They did everything with
love, with prayer, for the health and happiness of the patients. Olena
Khrystenko started the winter season and put on warm woolen socks, which are
very appreciated among the hospital’s patients. Iryna Korittseva bought
groceries and fruit. She brought a donation from Ukrainians in Belgium –
underwear, hospital shoes, chocolate treats and medical equipment ordered by the
hospital. Yuriy Ralchenko bought water with his own money and delivered all the
products to the hospital using his own transport. There, together with Irina,
they transported, carried and distributed everything to patients.
A big heartfelt gratitude to all the volunteers who joined this service.
We also thank our distant colleagues from TOS in New Zealand for their targeted
financial support. We look to the future with faith and hope, trying to help
those around us.
